Сподіваюсь, це не останній текст такого формату, буде і подальша нумерація. І нагадаю: свій текст можна поставити як тут, так і на більш звичному для автора майданчику, а сюди заслати посилання.
1. Роз'яснювальна робота
Абсолютно, на сто відсотків логічно починати саме з цього. Втім, є зауваження. Не знаю, як там з дипломатичним корпусом, але як згадали про суспільство, то як же можна було забути про соцмережі? Це я так подумав, коли читав рекомендації. І вирішив показати приклад роботи в соцмережах, бо краще ж показати, ніж довго-довго розповідати. Про можливості сучасної комунікації.
Мені здається, що чесноти такого підходу настільки очевидні, що не варто тут більше нічого казати. А треба просто намагатись його випробувати. Щоб побачити сильні і слабкі сторони, вони завжди є у будь-якої практичної схеми, досвіду будь-якого проекту. А вже потім цей досвід якось використовувати.
Мені здається, що чесноти такого підходу настільки очевидні, що не варто тут більше нічого казати. А треба просто намагатись його випробувати. Щоб побачити сильні і слабкі сторони, вони завжди є у будь-якої практичної схеми, досвіду будь-якого проекту. А вже потім цей досвід якось використовувати.
2. Євроінтеграція
Тут, здається, ні в кого нема сумніву: ми обрали правильний курс. Тільки тепер вже є не сумніви, а відчутне враження, що наша влада (разом із суспільством) про цей курс каже, а реального руху не робить. І тема РМ подає нам можливість розглянути це в практичній площині, на прикладі.
І от саме в площині курсу євроінтеграції досвід вправи миколаївської Свободи мені здається негативним. Це не звичайне хуліганство. Це підтримка ідеологів РМ в їх намаганнях захистити російськомовних від протиправної агресії з боку націоналістів. За потурання влади. Про мільйони безробітних, що влада виштовхує до Росії, вже не будемо згадувати.
А як би виглядала ефективна протидія РМ? Як повернутись до методів Свободи і спробувати побачити їм більш ефективну (і, скажемо, європейську за форматом) альтернативу.
Чому свободівцям не спало на думку взяти участь в тому диктанті? Показати, що вони розуміють проблематику культурного будівництва на європейському рівні. І запросити учасників диктанту, скажімо, до написання есея на тему "Свобода і Нація". Ну звісно, українською. На сайт місцевої організації.
Бачте, на сайті дефіцит цікавого змістовного контенту. Місцевої тематики. Бо свободівці не пишуть статті, не обговорюють їх. До речі, в Фейсбуці - ані групи, ані сторінки. Це євростиль, європейські цінності, європейська практика? Ні, це відсталість, зашкарублість, відданість застарілим методам партійної роботи: піти, зірвати захід ідеологічного противника... Європа, з її політичною культурою, поки що не просякла уявлення цих активістів, тож повертаємось до п.1 рекомендацій: навчання, роз'яснення, осмислення через дискусію.
І от саме в площині курсу євроінтеграції досвід вправи миколаївської Свободи мені здається негативним. Це не звичайне хуліганство. Це підтримка ідеологів РМ в їх намаганнях захистити російськомовних від протиправної агресії з боку націоналістів. За потурання влади. Про мільйони безробітних, що влада виштовхує до Росії, вже не будемо згадувати.
А як би виглядала ефективна протидія РМ? Як повернутись до методів Свободи і спробувати побачити їм більш ефективну (і, скажемо, європейську за форматом) альтернативу.
Чому свободівцям не спало на думку взяти участь в тому диктанті? Показати, що вони розуміють проблематику культурного будівництва на європейському рівні. І запросити учасників диктанту, скажімо, до написання есея на тему "Свобода і Нація". Ну звісно, українською. На сайт місцевої організації.
Бачте, на сайті дефіцит цікавого змістовного контенту. Місцевої тематики. Бо свободівці не пишуть статті, не обговорюють їх. До речі, в Фейсбуці - ані групи, ані сторінки. Це євростиль, європейські цінності, європейська практика? Ні, це відсталість, зашкарублість, відданість застарілим методам партійної роботи: піти, зірвати захід ідеологічного противника... Європа, з її політичною культурою, поки що не просякла уявлення цих активістів, тож повертаємось до п.1 рекомендацій: навчання, роз'яснення, осмислення через дискусію.
3. Державна підтримка інформаційного продукту
Чи може місто Миколаїв виробляти інформаційний продукт, що протистоїть РМ?
Місто? Хіба це кіностудія чи видавництво? Але ж це спільнота. Російськомовна. Європоорієнтована. Хіба вона не може десятками і сотнями об'єктів соцмереж (включно з акаунтами) виробляти цей самий інформаційний продукт? І поширювати його як на Україну, так і на Росію. Чи на російський світ. Чому російський світ - це ж глобальна реальність - віддавати РМ?
Повідомлення про те, як в Миколаєві націоналісти разом з вчительками російської мови (це ж їх, бідолаг, активісти там на фотках плющать?) спочатку писали диктант російською, а потім оті пропоновані есеї - це було б ефективно? В сенсі протистояння РМ. Цивілізованого, європейського. І, зважте, повідомлення не від ЗМІ - чи то російських, може українських або Дойче Велле - прямий контакт в Фейсбуці миколаївців з новосібірцями чи пермяками. І головним було б, звісно, не повідомлення як таке, а сам факт спільної дії. Що, між іншим, відкривало можливості для людей, які вже пройшли п.1 рекомендацій, пояснити тим вчителькам дещо про РМ. Як була б потреба. А без п.1 не спрацює, про це треба пам'ятати.
Пересвідчились ще раз, що перший пункт є таки першим. Бо без належної підготовки активісти є просто збуджені і погано виховані молодики, а з підготовкою - ідеологічні бійці. Озброєні належними сучасними засобами протидії інформаційній агресії. Про це фахівці вже подбали, треба ж застосовувати належним чином?
Так це ж не державна підтримка - громадська. А чого ж фахівці зосередились тільки на державному рівні? Мабуть тому, що вони є працівниками державної установи. То і забули про громадськість, громадянське суспільство, що як є зрілим, розвинутим, то може таке завдання вирішувати: виробляти інформаційний продукт. За підтримки держави, звісно, але не її коштом. От той звіт, що його ми обговорюємо, може це вже і достатньо з боку держави? А, ще треба, аби Інститут заслав в Миколаїв свого куратора. Ну, звісно, віртуально...
Може принагідно згадаємо про те, що наша влада щось там блокувала в Інтернеті? Ну всміхнемось: європейці...
Місто? Хіба це кіностудія чи видавництво? Але ж це спільнота. Російськомовна. Європоорієнтована. Хіба вона не може десятками і сотнями об'єктів соцмереж (включно з акаунтами) виробляти цей самий інформаційний продукт? І поширювати його як на Україну, так і на Росію. Чи на російський світ. Чому російський світ - це ж глобальна реальність - віддавати РМ?
Повідомлення про те, як в Миколаєві націоналісти разом з вчительками російської мови (це ж їх, бідолаг, активісти там на фотках плющать?) спочатку писали диктант російською, а потім оті пропоновані есеї - це було б ефективно? В сенсі протистояння РМ. Цивілізованого, європейського. І, зважте, повідомлення не від ЗМІ - чи то російських, може українських або Дойче Велле - прямий контакт в Фейсбуці миколаївців з новосібірцями чи пермяками. І головним було б, звісно, не повідомлення як таке, а сам факт спільної дії. Що, між іншим, відкривало можливості для людей, які вже пройшли п.1 рекомендацій, пояснити тим вчителькам дещо про РМ. Як була б потреба. А без п.1 не спрацює, про це треба пам'ятати.
Пересвідчились ще раз, що перший пункт є таки першим. Бо без належної підготовки активісти є просто збуджені і погано виховані молодики, а з підготовкою - ідеологічні бійці. Озброєні належними сучасними засобами протидії інформаційній агресії. Про це фахівці вже подбали, треба ж застосовувати належним чином?
Так це ж не державна підтримка - громадська. А чого ж фахівці зосередились тільки на державному рівні? Мабуть тому, що вони є працівниками державної установи. То і забули про громадськість, громадянське суспільство, що як є зрілим, розвинутим, то може таке завдання вирішувати: виробляти інформаційний продукт. За підтримки держави, звісно, але не її коштом. От той звіт, що його ми обговорюємо, може це вже і достатньо з боку держави? А, ще треба, аби Інститут заслав в Миколаїв свого куратора. Ну, звісно, віртуально...
Може принагідно згадаємо про те, що наша влада щось там блокувала в Інтернеті? Ну всміхнемось: європейці...
4. Власний національний проект
Тут, мені видається, не варто мавпувати Росію з її державницькими традиціями. Наведені у звіті три варіанти непереконливі, як на мене. І дуже, дуже поступаються, як видається, тому, про що йшлося раніше.
Чи мають такі чи подібні проекти Чехія, Польща, Угорщина? Не будемо згадувати Францію чи Іспанію. Треба ще подумати, пошукати.
Чи мають такі чи подібні проекти Чехія, Польща, Угорщина? Не будемо згадувати Францію чи Іспанію. Треба ще подумати, пошукати.
Немає коментарів:
Дописати коментар