Про проект

Можливо, це круглий стіл. А може щось інше, дистанційний навчальний курс або читацька конференція. Але про все по порядку, хоч начиналось все саме з читання однієї дуже несподіваної для мене книжки. Ось вона.

1. Концепція

Ні, я знав, що Тарас Григорович писав, скажімо, щоденника російською. Але от щоб прозу... Та менше з тим, прочитав і прочитав, справа не в тому. Справа в російському світі. Бо як прочитав, то і написав в форумі про Шевченка в російському світі. Чи Русском мире? Далі будемо про нього казати РМ. От тут і почалось.

Спочатку знайшов одну серйозну книжку, потім іншу, заглибився в читання різних статей (вони нам на наведених раніше посиланнях) і дійшов таких висновків:

1. Питання надто складне і його не можна якось спрощувати, примітизувати. Оті книжки, що я прочитав про РМ, а може і деякі інші, треба було б прочитати всім нашим громадським активістам до того (підкреслимо), як вони будуть щось казати чи писати про цю проблему. Тим більше - робити, ну якось намагатись протистояти, а може й навпаки - підтримувати. А ознаки саме спрощеного підходу в нашому інформаційному просторі, так само як і приклади недолугих, неефективних дій безумовно є.

2. Думати глобально, а діяти... Так, безумовно, але що в тематиці РМ означає "локально"? Місто Миколаїв годиться для того, аби осмислити його як локальний приклад? А то! Ну то і берімося за цю роботу, фахівці наполягають же на тому, що треба дещо робити для того, аби... Аби що? Це вже визначення мети, а з цим проблеми. Ні, порад вистачає, але як їх довести до конкретної роботи і відчутного результату? От, скажімо, в місті Миколаєві? Може визначення мети є першим кроком в такій роботі?

3. Чи можна таку роботу виконати якомусь такому дуже мудрому професору, академіку, може кандидату в Президенти? Ні, це робота для спільноти. Зацікавлених людей. Зрозуміло, що в першу чергу миколаївців - підкреслимо: різних політичних уподобань. Але можна ж одержати допомогу - і від тих самих фахівців, що мали б тепер свої поради загального плану приземлити на миколаївський грунт. І від багатьох громадських активістів, що вони не є фахівцями із культурології чи зовнішньої політики, але їх знання, досвід, бачення проблеми ніяк не можуть бути зайвими. Надто все серйозно і складно, щоб знехтувати поміччю бодай однієї зацікавленої людини. Наприклад, Митрополита.

Отже, отакі думки, отакі ідеї. В початковому варіанті.

2. Учасники

Тепер маємо послухати запрошених до діалогу. До їхньої уваги три режими роботи:

А. Можна написати свої думки з цього приводу десь на зручному для себе ресурсі, а сюди заслати посилання. Вони будуть відображені на відповідній сторінці. Це стосується, звісно, і раніше написаних текстів, і таких, що може будуть написані колись пізніше, тема ж буде актуальна найближчі роки.

Б. Можна записатись в автори цього ресурсу, тоді можна буде ставити свої тексти прямо тут.

В. Звісно, коротенькі пости можна ставити на форумах, що вони згадані там під заголовком.

Запрошені розподілені по умовних категоріях, яким присвячено окремі сторінки. Там будуть посилання на публікації тих, хто бере участь у будь-якому форматі (А, Б, В). А ті, хто не бере участі, вони залишаться для історії як свідчення відданості ініціатора проекту ліберальним цінностям, що вимагають надавати слова всім можливим учасникам дискусії без обмежень.

Це для початку. А далі буде приблизно так (можливо з варіаціями):

3. ЗМІ

Не можна ж обійтись? Так, після запрошених звернемось до двох регіональних видань: НикВест і Преступности.нет Зрозуміло, що звертатись до читачів хотілося б вже з певним напрацьованим багажем від фахівців і політсил. Спільна ж робота? То може її треба виконувати всім разом? Якось скоординовано, в масштабах міста. ЗМІ тут незамінні.

Які можуть бути для такої спільної роботи перепони? Неузгодженість політичних позицій? Так треба разом з фахівцями узгодити. Наїв? А чого? Хтось раніше намагався погодити позиції соціалістів і націоналістів з якогось конкретного питання? Не має сенсу? Можливо й так, але тоді ми приречені на постійну конфронтацію, скандали, бійки, зрештою війну, що визначена в поняттях РМ балканізацією. То маємо спробувати уникнути такого сценарію? Як?

4. Фейсбук

Ну, тут багато є місць, де можна знайти інтерес до питання. Соціалісти, Наші, вчителі тощо. Але то вже буде не локально. Фейсбук надто широке середовище, щоб якось обмежитись. Так і не треба. Як буде що показати, як буде певний результат, відгук, то нехай по інших містах порадіють.

А як не буде? Ну то замисляться, може зроблять щось краще, результативніше. На помилках цього проекту. Теж результат.