Олеся Натха і два Сергії

Читав чудовий матеріал від пані Олесі.

Написав коменти при статті і запросив її до роботи в рамках цього проекту.

А наступного дня читаю ось що (автора у Фейсбуці нема). Ну знов та сама тема?

Тоді вирішив, що далі зволікати не можна - треба дивитись на ЮТюбі чи у Фейсбуці (і тут автор без акаунту), що давно вже стоїть "в плані роботи". Бо чогось мені здається, що саме історія має нас навчити у ситуації, що її розглядають два згадані автори.

Далі мої коментарі до зазначених матеріалів.

1. Олеся Натха

Я на тому посиланні, що навів вище, залишив такі два коменти.

1.1 Про важливість питання

Абсолютно згоден, що питання надто важливе - з мізками, інформаційною війною і протидією. Ба більше, я маю певну інформаційну пропозицію:

https://mykrossvit.blogspot.com/p/blog-page.html

Буду запрошувати авторку долучитись і продовжити працювати в цьому напрямку. Так, саме працювати, бо риторичні запитання, якими завершується матеріал - цього замало. Ну як на мене.

1.2 Про фахівців

Ідентифікація, розділення, культурний розвиток - це все дуже складні питання, що потребують участі фахівців. Культурологів, етнологів, філософів. Ми, громадські активісти, маємо тут шукати і залучати їх. Скажу прямо: мені це не вдається.

Катастрофічно спрощено і невідповідно глибині проблем це потрактовують ділки від політики, то цю проблему треба формулювати і вирішувати: рівень дискурсу з проблем культури, мовних, зрозуміло, в першу чергу, але не тільки.

https://www.facebook.com/profile.php?id=1516502491976867&ref=br_rs

1.3 Про відмінність Росії від Сербії та Донбасу від Сербської Країни

Росія не є агресор юридично. Вона є ідеологічний супротивник плюралістичного європейського суспільства, бо керована російським націоналізмом. То і відповідь має бути ідеологічно вмотивована чи оформлена: соціалістична, ліберальна, християнська - але не націоналістична. Ну нема перспективи з позицій українського націоналізму (згадаймо пані Фаріон) перемогти в ідеологічному протистоянні Путіна.

Донеччани, як можна зрозуміти, не хочуть в Росію, як серби в Країні. Донеччани хочуть європейського ставлення до їх російськомовного культурного світу. Чим користається Росія. У будь-якому разі шлях чи напрямок або формат вирішення цих питань добре відомий: діалог. Суспільний діалог і у жодному разі не заборони каналів чи блокування поїздок тих чи інших людей через кордон. Ну, зрозуміло, не наркокур'єрів, а саме журналістів, артистів, будь-яких осіб, що мають культурний вплив і цікаві людям. Хуліганів, що кидають в артистів (будь-яких) певні предмети, треба садовити до буцегарні. Більше одного не треба, решта відразу зрозуміє: держава захищає всіх.

2. Сергій Грабовський

Тут розібратись була набагато важче. Ретельно треба було текст досліджувати. Вийшло таке.

3. Сергій Плохій

Підтвердив свої очікування. Принагідно дещо поповнив свою бібліотеку, один форум. А коменти написав такі:

Вітаю форум, я долучивсь, бачте, пізніше, але сподіваюсь, що не останній – про це ще поговоримо. Звісно, і господарю студії, і гостю велике спасибі (і за книжки, дуже цікаво), це як загалом, але є ще і окремі важливі враження.

1. Єдність як сила

Мене дуже вразила теза про те, що саме єдність країни, Одеси і Харкова зокрема (бо я з Миколаєву), були тим фундаментом, на якому встояла Україна під час агресії. Я це відчував, але не міг сформулювати, аж ось пан Сергій допоміг, йому велика подяка. 

Я думку продовжу. Перемога прийде не від зброї. Від єдності – ефективної, дієвої, результативної. Спрямованої на будівництво нової європейської України.

Малороси виявились українцями. Путін, що, бува, чекав повстання на свою підтримку, а також ті з патріотів, що вважають російськомовних може і не п'ятою колоною, але вже точно громадянами другого сорту – вони помилились. Втім, підкреслимо, про перемогу треба нам всім думати саме в суспільному вимірі, не військовому.

2. Еліта

В мене є прохання до пана Сергія вже навздогін, а до пана Володимира – на майбутнє. Вживайте, будь ласка, замість "еліта" слово "освічені". Там, де це можливо. Коли пересічний лікар чи вчитель, інженер чи підприємець чує про еліту, то він губить інтерес до змісту обговорюваного. Вважаючи, що це про якихось зарозумілих хлопців зі столичних (а може й західних) університетів. Відтак не бере все це до свого порядку денного, до свого життя.

3. Цеглина

Оцей контент, що сподобався чотирьом сотням глядачів – це фрагмент тої нової держави, що ми, шановні освічені, маємо збудувати. Так, цеглина, як хочете. Але вона ще не на своєму місці, вона ще тільки в потенції. Цей контент має бути поширений, так, так, він має живити інформаційний потік, альтернативний як путінським, так і нашим вітчизняним телеканалам. Адже вони не будуть. А нам треба будувати. Для початку в головах наших співгромадян. Вам сподобалось, ви розумієте, про що каже пан Сергій, але ж багато хто цього просто не знає. То маємо обов'язок? Громадянське доручення, волонтерську справу? Так, це за нас ніхто не зробить.

Але поширення – то лише перший крок. Обов'язково треба мати на увазі й обговорення. Не буду заглиблюватись, навряд хтось заперечить. З тих, що погодився про поширення власними силами. Хто коливається, не наважується, прошу: https://mykrossvit.blogspot.com/2019/09/blog-post_25.html.

Чотириста – це багато чи мало? В сенсі альтернативного інформпростору. Так, цим би мали опікуватись партії. Але ж їх в нам нема. То почекаємо, коли з'являться? Звідки?